Радість. Це те, що дається з боєм.
Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.
Як колись стану простим китобоєм,
І запишусь на норвезьку посудину.
Я колись знатиму корабельні секрети,
Матиму жили, від праці здуті,
Для мене горітимуть червоні комети
У зеленого неба в'язкому мазуті
Впливши колись у хвилі безкраї
в сірому светрі грубої в'язки,
я гнатиму втомлені китові зграї
від пляжів Японії і до Аляски
І чорні кити, рвучись на свободу,
не вірячи в то, шо їх можна дістати,
падатимуть із небес у воду,
наче підбиті аеростати...
Колись все завершиться п'яним застіллям
А поки я сплю на залізній шконці
І гріюсь вночі у вагонах з вугіллям
І граю в трамваях на губній гармоніці.
Життя моє котиться, ніби колесо,
Не маючи жодного інтересу
солодкими яблуками по укосу,
теплими хвилями на Одесу.
Завантажується... 
Коментарі
Додати коментарLulu
13.08.21, 21:59
текст Сергій Жадан
Радість. Це те, що дається з боєм.
Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.
Як колись стану простим китобоєм,
І запишусь на норвезьку посудину.
Я колись знатиму корабельні секрети,
Матиму жили, від праці здуті,
Для мене горітимуть червоні комети
У зеленого неба в'язкому мазуті
Впливши колись у хвилі безкраї
в сірому светрі грубої в'язки,
я гнатиму втомлені китові зграї
від пляжів Японії і до Аляски
І чорні кити, рвучись на свободу,
не вірячи в то, шо їх можна дістати,
падатимуть із небес у воду,
наче підбиті аеростати...
Lulu
23.08.21, 21:59
Колись все завершиться п'яним застіллям
А поки я сплю на залізній шконці
І гріюсь вночі у вагонах з вугіллям
І граю в трамваях на губній гармоніці.
Життя моє котиться, ніби колесо,
Не маючи жодного інтересу
солодкими яблуками по укосу,
теплими хвилями на Одесу.