113.09.14, 21:57

на вірш Василя Симоненка

• Відповісти
• з цитатою

213.09.14, 22:12

Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів -
Цілий тиждень живу і ходжу між левами,
Недаремно ж і місто взивається Львів.

Є міста - ренеґати, є просто байстрята,
Є леви, що мурликають, наче коти,
Божевільно байдуже облизують ґрати,
Ще й пишаються з власної сліпоти.

Але думать про них я сьогодні не хочу,
Бо мені, видно, трішечки повезло -
Я побачив у Львові Шашкевича очі,
Кривоносові плечі й Франкове чоло.

Сивий Львове! Cтолице моєї мрії,
Епіцентре моїх радощів і надій,
Вибухає душа, - я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене розумій!

Я до тебе прийшов із захопленням сина
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили вдихнуло у серце моє.

• Відповісти
• з цитатою