18.02.15, 10:35

Запорожці

Ой наступала та й чорна хмара –
Зі степу широкого сунуть татари.
Ревуть верблюди, кричать поганці,
Наче диявола сіроманці.

А он із заходу – папські солдати –
Ієзуїти та уніати.
Перехрестили, переламали –
Люд український закатували.

Ой, ви, хлопці, запорожці,
Служили царям і секретарям.
Ой, ви, хлопці, запорожці,
А де ж та фортеця – держава своя?

А он північні ліси наступають –
То око Москви ласо поглядає
На український люд роботящий,
І не лінивий, і не гулящий.

Кому ж наші душі православні віддати,
Якщо не можемо самі про себе подбати?
Із польськими намірами,
з татарськими очима
Москва нас чекає в своїх обіймах!

Ой, ви, хлопці, запорожці,
Служили царям і секретарям.
Ой, ви, хлопці, запорожці,
А де ж та фортеця – держава своя?

І почалося життя невеселе,
Бо помирали українсь

• Відповісти
• з цитатою

28.02.15, 10:36Відповідь на 1 від Lulu

І почалося життя невеселе,
Бо помирали українські села,
І розквітало жидівське місто –
Кожнеє місто, як Москва, гонористе!

Діти батьків своїх забували,
Бо з села та до міста тікали.
Ставали повіями, холуями
І московськими секретарями!

І розчинилась їхня свобода
У совєтському, у народі,
І вже не знаємо, чи вона винна –
Ота переяславська лиха година!
Ой, ви, хлопці, запорожці,
Служили царям і секретарям.
Ой, ви, хлопці, запорожці,
А де ж та фортеця – держава своя?

• Відповісти
• з цитатою