116.09.21, 21:16

Ранок на сірих ногах
Нас заскочив босих,
Мамо, я наче птах,
Але з мене досить.

Місто, якому болить
і немає місця,
Сонце зійде за мить.

Ною, вернись за мною,
Ною, я знову один, один.
Ною, цією весною,
Ною, вже повно води,
повно-повно...

Небо плаче дощем, заливає човен,
Хто він і як давно почалася повінь,
Море стогне та хвилями накрива,
Куди оком не кинь, то буде вода

І той вітер, що дме та ніяк не дає
йому знов лаштувати вітрила,
Коли час наставав вже ставати до пар,
він кричав: де ти є моя мила.

Його рани весь час доїдала сіль,
та утричі сильніший глибинний біль,
що тримав на плаву його, допомагав
не піти на дно рибам на втіху.

• Відповісти
• з цитатою

216.09.21, 21:16

і тепер перетнути цей океан,
чи навіки залишитись сам на сам,
та як тільки та баржа пустилась вплав
він обернувся і так мовив

Ною, вернись за мною,
Ною, я знову один, один.
Ною, цією весною,
Ною, вже повно води

• Відповісти
• з цитатою